ПОЛЮВАННЯ НА “СИНІХ КИТІВ”:
7 ПОРАД БАТЬКАМ
Паніка навколо небезпечних ігор в соцмережах, де підлітків штовхають до самогубства, наростає з кожним днем.
Нагадаємо, суть ігор в тому, що підліток вступає в певні групи в соцмережах і виконує по команді куратора кілька завдань. Завдання різні і майже завжди пов’язані з каліцтвами або небезпекою – вирізати лезом на руці малюнок, пробігти перед поїздом, що їде, зайти вночі в покинутий будинок і т. д. Весь процес знімається на відео (потім злочинці продають ці записи тематичним порталам). Фінальний наказ – вбити себе. Часто, якщо дитина відмовляється, злочинці обчислюють IP-адресу учасника та кажуть йому, що за це боягузтво доведеться відповісти його рідним.
Назви ігор (їх набагато більше, ці найпопулярніші):
“Синій кит”
“Кити пливуть вгору”
“Розбуди мене о 4:20”
f57 або f58
“Тихий будинок”
“Ріна”
“Няпока”
“Море китів”
“50 днів до мого …”
Хештеги: # f53 # f57 # f58 # d28 # морекитів # тихийдім # хочувгру # млечнийпуть
ТИСНУТЬ НА БОЛЬОВІ ТОЧКИ
Ті, хто придумує такі ігри, тонко розбираються в психології підлітків. Вони тиснуть відразу на три больових точки. По-перше, беруть на слабо – багато виконують завдання злочинців, щоб довести собі і комусь свою силу. По-друге, вони маніпулюють дітьми – страх втратити рідних сильніший за страх власної смерті. А по-третє, вони підносять самогубство як відхід від всіх проблем в житті, допомогу і полегшення.
Шахраї знають, що хлопці трохи молодші розкажуть про такі ігри дорослим. Ті, хто старші, ввімкнуть критичне мислення і не повірять злочинцям. А ось учні 5-7 класу ще не розуміють, що загрози від кураторів гри, швидше за все, порожні, і зі страху виконують їх накази.
Психолог зазначає, що в популярності цієї гри побічно винні самі батьки. В Українуі ця гра прийшла ще перед Новим роком. Багато дітей розповідали про неї батькам, але ті лише відмахувалися, не сприймаючи їх розповіді серйозно. Це взагалі велика проблема батьків підлітків – часто вони настільки зайняті, що приділяють занадто мало уваги дітям. І ті думають: “Ну що ж, може, якщо я помру, то хоч тоді вони звернуть на мене увагу”. Небезпека залучитися до таких ігор особливо велика у дітей, чиї батьки перебувають у стані розлучення або в сім’ї є інші негаразди.
Також проблема багатьох батьків в тому, що вони не навчили дітей думати самостійно. Вони завжди все вирішували і вибирали за них – і на виході отримали підлітка, що просто не вміє приймати рішення сам. Багато дітей починають брати участь в грі з думкою “Спробую, а потім кину”, але кинути не так легко – саме тому, що відповідати за свої дії їх ніхто не навчив.
ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ БАТЬКАМ: 7 ПОРАД
Поставте дитині нейтральний питання – мовляв, чув/-а, що зараз популярна якась гра “Синій кит”. І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо він нічого про неї не знає – добре (тут головне не вдаватися в подробиці, щоб не розбудити в ньому цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ньому повно подробиць і деталей, про які не пишуть в мережі, то є ризик, що ваша дитина вже в грі. Також має насторожити, якщо син чи дочка розказують про подружку, що бере участь в грі – цілком ймовірно, що він бреше і грає сам.
Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, що загрожує їхнім рідним, швидше за все, хвора і живе в іншому місті або навіть країні. І її завдання – не вбити батьків, а змусити дитину виконати її волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” всі – скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, що телефонують їм серед ночі і кажуть, що їхні близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що всі вразливі – для неї дуже важливо почути це від авторитетного дорослого.
Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе про мету того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.
Багато батьків в паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати телефон, закрити вдома і т.д. У цьому теж немає сенсу – в XXI столітті підліток, якщо захоче, завжди знайде гаджет і доступ в мережу. Чим більше його обмежувати – тим більше способів обійти заборони буде знаходитися. Ваше завдання – не контролювати, а дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не приховувала її до останнього.
Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок з дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його “ідеальні” батьки теж оступалися, і це нормально, так само як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що зараз дитина вас не сприймає, попросіть її говорити з тим з дорослих, кому він довіряє – шкільним психологом, родичем і т. д.
Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри – той випадок, коли вторгнення в приватне життя сина чи дочки виправдані. Переглядайте їх телефони та сторінки в соцмережах – але тільки так, щоб він не дізнався про це!
Якщо розумієте, що дитина таки в грі, Боже вас збав її лаяти. Проявіть інші емоції – заплачте, покажіть, як сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся. Обов’язково підключайте тата – в такій ситуації чоловіче слово сильніше “мамського”. У розмові з дочкою батькові треба знайти, за що її похвалити, а з хлопчиками краще говорити в дусі “Давай поговоримо як чоловік з чоловіком, що ми (саме ми!) можемо зробити в цій ситуації”. Якщо тата немає, попросіть поговорити того, кому дитина довіряє – дядька, чоловіка сестри і т.д.
У СІМ'Ї З'ЯВИВСЯ ПЕРШОКЛАСНИК
ДЕКІЛЬКА ПОРАД ЩОДО РЕЖИМУ ДНЯ ПЕРШОКЛАСНИКА:
12 годин сну з урахуванням обіднього (1 – 1,5 год.) для поновлення сил;
після школи не поспішайте садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон);
найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години;
заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться починати все спочатку;
не примушуйте дитину готувати уроки за один раз, після 20 хв.занять необхідні 10-15 хв. «перерви»;
під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо потрібна буде допомога, наберіться терпіння;
доречний лише спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу», «Наступного разу вийде краще, не засмучуйся»);
похваліть дитину, навіть якщо щось не виходить, це дуже необхідно;
Якщо ви будете дотримуватися вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною
ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ПЕРШОКЛАСНИКА:
низький рівень і нестійкість працездатності;
дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;
низькі показники координації різних систем організму між собою;
зміни функціонального стану центральної нервової системи;
різке зниження навчальної активності;
зниження працездатності;
до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60% дітей;
скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;
розгальмованість рухова або млявість, утомленість;
розлади шлунково-кишкового тракту;
підвищення артеріального тиску.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
формуйте позитивне ставлення до школи;
виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;
формуйте адекватну самооцінку;
не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати дитині;
частіше хваліть, а не докоряйте;
пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку;
частіше згадуйте себе у дошкільному віці;
любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО АДАПТАЦІЇ П'ЯТИКЛАСНИКІВ
Що можуть зробити батьки, щоб полегшити адаптацію дитини до школи?
Ваша позиція повинна бути активною:
√ створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні;
√ допомагайте, якщо це доцільно, при виконанні складних домашніх завдань, підтримуйте у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку ("я з цим успішно впораюсь!”);
√ запобігайте перевантаженню (фізичному та інтелектуальному), яке негативно впливає на стан психічного здоров’я. Сплануйте з дитиною раціональний режим дня так, щоб у ньому знайшлося місце і тривалим прогулянкам, і спортивним та рухливим іграм, і домашнім завданням, і щирим розмовам про проблеми і труднощі;
√ навчіть дитину доцільно використовувати позашкільний час, наприклад, привчайте вчасно обідати і відпочивати після уроків. Задане додому спробуйте зробити з нею того дня, коли з цього предмету був урок в школі. Тоді краще спрацьовує пам’ять і розуміння матеріалу виявляється глибшим. Виділіть "важкі” дні і частину завдань виконуйте заздалегідь;
√ виявляйте, підтримуйте і розвивайте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи. Допомагайте дитині відкривати в собі сильні сторони (навички, риси), які цінуються, приймаються, дають відчуття внутрішньої рівноваги, поваги і довіри до себе.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом.
Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
